Что бы Вы хотели найти?

Проект Закона Украины № 3665 “О медиации”

Поделиться

Проект закона Украины от 17.12.2015 № 3665
Дата рассмотрения: 17.12.2015
Карта проходжения проекта

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей закон визначає правові основи надання послуг медіації на професійних засадах та має на меті запровадження інституту медіації в суспільстві, поширення практики мирного вирішення спорів позасудовими методами та забезпечення збалансованих взаємовідносин між інститутом медіації та судовою системою.

Стаття 1. Правове регулювання медіації

Правове регулювання медіації базується на Конституції України та складається з цього Закону й інших законів і підзаконних актів України, прийнятих відповідно до цього Закону.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, передбачені інші норми та положення, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються положення міжнародних договорів.

Стаття 2. Визначення понять

У цьому законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

медіація – альтернативний (позасудовий) метод вирішення спорів, за допомогою якого дві або більше сторони спору намагаються в рамках структурованого процесу за участі медіатора досягти згоди для вирішення їх спору;

медіатор – незалежний посередник, який допомагає сторонам спору у його вирішенні шляхом медіації;

сторони медіації – фізичні, юридичні особи та/або групи осіб, які прагнуть врегулювати свій спір за допомогою медіації;

учасники медіації – медіатор (медіатори), сторони медіації, їх представники, законні представники, перекладач, експерти та інші особи визначені за домовленістю сторін медіації;

організації, що забезпечують проведення медіації – фізичні та юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, які займаються організаційно-технічною підготовкою проведення процедури медіації;

організації, що проводять навчання медіаторів ­ фізичні та юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, в тому числі навчальні заклади, які проводять професійне навчання медіаторів і видають сертифікати відповідно до цього Закону;

спір – будь-який конфлікт, протистояння або конфліктна ситуація, що потребує вирішення;

об’єднання медіаторів – місцеві, всеукраїнські і міжнародні об’єднання, створені згідно з законодавством України медіаторами; організаціями, що забезпечують проведення медіації; організаціями, що проводять професійне навчання медіаторів.

Стаття 3. Сфера застосування медіації

  1. Медіація може застосовуватися у будь-яких конфліктах (спорах), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також в кримінальних провадженнях та справах щодо адміністративних правопорушень.
  2. Дія цього Закону поширюється на медіацію як в конфліктах (спорах) між резидентами України, так і у конфліктах (спорах) за участю нерезидентів, якщо сторони медіації погодились, що процедура медіації буде проведена на території України.
  3. Медіація може бути проведена у разі виникнення конфлікту (спору) як до звернення до суду (третейського суду), так і під час або після судового чи третейського провадження, у тому числі під час виконавчого провадження.
  4. Якщо сторона медіації вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин, медіація може бути проведена виключно щодо обсягу та способу компенсації завданої цим злочином шкоди.

Розділ II
ПРОЦЕС МЕДІАЦІЇ

Стаття 4. Принципи здійснення медіації

Медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації на підставі принципів добровільної участі, активності і самовизначення сторін медіації; незалежності та нейтральності медіатора; конфіденційності інформації щодо медіації.

Стаття 5. Добровільність участі у медіації

  1. Участь в медіації є добровільною. Забороняється будь-який тиск на сторони з метою проведення або припинення медіації.
  2. Сторони мають право організовувати процес медіації так, як вони вважають за необхідне, припинити його в будь-який час і звернутися до суду або третейського суду за захистом порушених прав.
  3. Принцип добровільної участі у медіації поширюється також на медіатора та інших учасників медіації.
  4. Участь особи у медіації не може розглядатись як визнання такою особою своєї вини, позовних вимог або як відмова від таких вимог.

Стаття 6. Активність і самовизначення сторін медіації

  1. Сторони медіації самостійно обирають медіатора або медіаторів.
  2. Сторони медіації самостійно визначають коло обговорюваних ними питань, варіанти врегулювання спору між ними, зміст договору за результатами медіації, строки та способи його виконання, інші питання стосовно їх спору та процедури медіації з урахуванням порад медіатора та інших учасників медіації. Остаточні рішення приймаються виключно сторонами медіації.
  3. Якщо стороною медіації є неповнолітня особа, вона приймає рішення з дотриманням вимог чинного законодавства щодо обсягу дієздатності.

Стаття 7. Незалежність медіатора

  1. Медіатор не залежить від сторін медіації, державних органів, інших юридичних і фізичних осіб.
  2. Втручання державних органів, будь-яких юридичних і фізичних осіб у діяльність медіатора при підготовці та проведенні медіації забороняється.
  3. Медіатором не може виступати адвокат, представник та/або законний представник сторони медіації. Особа не може виступати адвокатом або представником сторони медіації у справі (провадженні), в якій вона надавала або надає послуги медіатора.

Стаття 8. Нейтральність медіатора

  1. Медіатор є нейтральною (неупередженою) особою, яка допомагає сторонам спору досягти порозуміння, налагодити та проводити переговори. Під час проведення процедури медіації медіатор прагне до забезпечення неупередженого підходу по відношенню до сторін і враховує при цьому всі обставини справи.
  2. Медіатор має право надавати сторонам медіації консультації виключно щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів.
  3. Медіатор не має права вирішувати спір між сторонами медіації. Медіатор не має права, якщо сторони медіації не погодились у письмовій формі про інше, надавати вказівки та рекомендації, щодо варіантів врегулювання спору, оцінювати поведінку та позиції сторін медіації, за винятком явного порушення ними правових або етичних норм, порядку проведення медіації.

Стаття 9. Конфіденційність інформації щодо медіації

  1. Інформація щодо медіації є конфіденційною, якщо сторони медіації письмово не домовилися про інше. Конфіденційною є інформація щодо пропозиції одній зі сторін про застосування процедури медіації, готовності сторін до участі в проведенні процедури медіації; думок, пропозицій або визнань, висловлених в ході проведення процедури медіації; готовності однієї зі сторін прийняти пропозицію іншої сторони про врегулювання спору та інша інформація щодо процесу підготовки та проведення медіації.
  2. Учасники медіації, в тому числі медіатор, а також особи, залучені до організації процесу медіації, не мають права розголошувати інформацію щодо медіації без письмової згоди сторін медіації.
  3. Жодна зі сторін медіації не має права розголошувати інформацію щодо медіації без письмової згоди іншої сторони.
  4. У випадку, коли медіатор отримав від однієї зі сторін інформацію, що стосується спору або процедури медіації, він може розкрити таку інформацію іншій стороні. Однак, якщо сторона повідомляє медіаторові таку інформацію за умови не розкриття її іншій стороні, ця інформація не розкривається іншій стороні медіації.

Стаття 10. Медіаційне застереження

Сторони мають право домовитись про включення письмового медіаційного застереження в договір, згідно з яким вони погоджуються передати на медіацію всі або певні спори, які можуть виникнути між ними в зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Наявність медіаційного застереження в договорі не є перешкодою для звернення в суд або третейський суд.

Стаття 11. Вибір та призначення медіатора

  1. Сторони самостійно обирають медіатора або медіаторів для вирішення їх спору.
  2. У разі звернення до будь-якої особи, у зв’язку з її можливим призначенням як медіатора для вирішення спору між сторонами, ця особа повинна повідомити про будь-які обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо її нейтральності та/або незалежності. Медіатор з моменту його призначення і протягом всієї процедури медіації повинен без зволікання повідомити сторони про такі обставини, якщо він не повідомив їх про ці обставини до моменту призначення медіатором.

Стаття 12. Проведення медіації

  1. Медіація може проводиться медіатором самостійно або за сприяння організації, яка забезпечує проведення медіації.
  2. Медіатор самостійно обирає засоби і методи проведення медіації та узгоджує порядок проведення медіації з сторонами медіації з дотриманням вимог чинного закону, правил проведення медіації, правил ділової та професійної етики медіаторів.
  3. Медіація починається в день, коли сторони погодились зустрітися з медіатором для проведення процедури медіації. Якщо одна з сторін направила в письмовій формі пропозицію про зустріч з медіатором для проведення процедури медіації і протягом тридцяти днів з дня направлення цієї пропозиції або протягом іншого строку, зазначеного в пропозиції, не отримала згоду іншої сторони на проведення медіації, така пропозиція вважається відхиленою.
  4. Медіація припиняється:

1) укладанням сторонами медіації договору за результатами медіації в будь-якій формі – з дня укладення такого договору;

2) заявою сторін або однієї із сторін, адресованої медіатору, про припинення медіації – з дня отримання медіатором такої заяви;

3) заявою медіатора після консультацій зі сторонами про те, що подальші зусилля на досягнення згоди в межах процедури медіації більше себе не виправдовують, або про неможливість залучення третіх осіб, якщо спір стосується прав та законних інтересів цих осіб – з дня отримання сторонами такої заяви.

Стаття 13. Договір за результатом медіації

  1. Домовленості, досягнуті сторонами за результатами медіації, можуть бути викладені письмово в договорі. Договір за результатами медіації не повинен містити положень, які суперечать законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
  2. Якщо медіація проводилася у межах кримінального провадження, судового або третейського розгляду справи або виконавчого провадження, її результати, що стосуються безпосередньо предмету позову або кримінального провадження, оформлюються мировою угодою, угодою про примирення або іншим документом відповідно до вимог чинного законодавства. Якщо при цьому сторони досягли згоди з питань, що не можуть бути предметом мирової угоди (угоди про примирення), сторони можуть укласти щодо цих питань окремі договори.
  3. Договір, досягнутий за результатами медіації, є обов’язковим для виконання сторонами у визначені ним строки та спосіб. У разі невиконання стороною узятих на себе зобов’язань за таким договором інша сторона має право звернутися до суду у встановленому законом порядку для захисту порушених прав і законних інтересів.

Стаття 14. Медіація під час судового або третейського розгляду справи

  1. Суддя або третейський суддя має право звертати увагу сторін на можливість проведення процедури медіації на всіх стадіях судового розгляду справи.
  2. Суддя не має право рекомендувати сторонам звернутися до конкретного медіатора для розв’язання їх спору.
  3. Суд або третейський суд має право зупинити провадження у справі за спільним клопотанням сторін на час, необхідний їм для проведення процедури медіації.

Стаття 15. Свідчення медіатора в судовому або третейському розгляді

Медіатор не може бути примушений давати свідчення в судовому або третейському розгляді щодо обставин, які стали йому відомі в зв’язку з виконанням обов’язків медіатора за винятком випадків, коли це вимагається для забезпечення захисту інтересів дітей або запобігання шкоди фізичному або психологічному здоров’ю особи, або коли розкриття змісту договору за результатом медіації є необхідним для примусового виконання цього договору.

Розділ III
СТАТУС МЕДІАТОРА

Стаття 16. Вимоги для отримання статусу медіатора

  1. Медіатором може бути фізична особа, яка досягла двадцяти п’яти років, має вищу або професійно-технічну освіту та пройшла професійне навчання медіації, що має включати 90 академічних годин початкового навчання, в тому числі не менше 45 академічних годин навчання практичним навичкам.
  2. Медіатором не може бути особа,

1) визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;

2) яка має не погашену або не зняту у встановленому законом порядку судимість;

3) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, з державної служби або із служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення;

4) яка перебуває на державній службі;

5) яку було виключено з реєстру медіаторів відповідно до статті 20 цього Закону – до спливу трьохрічного строку.

Стаття 17. Спеціальна підготовка медіаторів

  1. Спеціальна підготовка медіаторів здійснюється фізичними та юридичними особами, програми яких були акредитовані об’єднаннями медіаторів. Об’єднання медіаторів, які проводять акредитацію програм спеціальної підготовки з медіації, приймають і оприлюднюють положення, в яких викладаються вимоги до таких програм.
  2. Організації, що здійснюють спеціальну підготовку з медіації, повинні забезпечувати як підготовку на базовому рівні, так і підвищення кваліфікації медіаторів, метою якого є проведення процедур медіації у ефективний, неупереджений та компетентний спосіб по відношенню до сторін.
  3. Наявність спеціальної підготовки медіатора засвідчується сертифікатом (свідоцтвом тощо), виданим на ім’я медіатора, який повинен містити інформацію про назву організації, яка здійснювала підготовку; прізвища, ім’я, по батькові осіб, які провели підготовку; назву програми підготовки та обсяг (кількість академічних годин) теоретичної та практичної підготовки.
  4. Сертифікат (свідоцтво тощо) про спеціальну підготовку з медіації, що здобута особою за межами України, визнається у випадку його відповідності вимогам цього Закону.

Стаття 18. Реєстр медіаторів

  1. Об’єднання медіаторів, організації, що забезпечують проведення медіації та/або проводять навчання медіації ведуть реєстри медіаторів з метою надання можливості споживачам послуг медіації обирати медіатора для конкретної справи. У своїй сукупності такі реєстри складають загальний реєстр медіаторів України.
  2. До реєстру медіаторів включається така інформація: прізвище, ім’я, по-батькові медіатора, рік народження, освіта, спеціальна підготовка з медіації, організація, яка здійснювала спеціальну підготовку з медіації, кількість годин такої підготовки, за наявності – отримана спеціалізація, інша інформація, яка допомагає сторонам обрати медіатора для конкретної справи, із дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних.
  3. Об’єднання медіаторів, організації, що забезпечують проведення медіації, можуть висувати додаткові вимоги щодо досвіду роботи в певній сфері, спеціальної освіти, тощо для внесення медіаторів в реєстр медіаторів.

Стаття 19. Винагорода медіатора та інші витрати на проведення медіації

  1. Витрати, пов’язані із проведенням медіації, складаються із винагороди медіатора(ів) та витрат, пов’язаних із матеріально-технічним і організаційним забезпеченням проведення медіації. Витрати покриваються сторонами медіації в рівних частках, якщо сторони медіації в договорі про проведення медіації не погодили інший принцип розподілу.
  2. Порядок формування і розмір винагороди та компенсації витрат, пов’язаних із матеріально-технічним і організаційним забезпеченням проведення медіації, а також порядок розрахунків встановлюються в договорі про проведення медіації.

Стаття 20. Відповідальність медіатора

  1. Медіатор несе відповідальність за порушення вимог закону про медіацію, правил етики медіаторів, будь-яких договірних зобов’язань щодо сторін медіації.
  2. Сторона медіації, яка вважає, що незаконними діями або бездіяльністю медіатора їй було завдано матеріальної та/або моральної шкоди, може звернутись із скаргою до організації, що забезпечує проведення медіації, до об’єднання медіаторів або звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Суд здійснює захист прав та законних інтересів сторін медіації в порядку, встановленому законом.
  3. За результатами розгляду скарги сторони (сторін) медіації організація, що забезпечує проведення медіації, об’єднання медіаторів можуть прийняти рішення про вилучення медіатора з реєстру медіаторів або про виключення його із складу членів організації. Таке рішення оприлюднюється на офіційному сайті організації, що забезпечує проведення медіації, або на офіційному сайті об’єднання медіаторів. Повторне внесення медіатора до реєстру медіаторів або повторне прийняття його у члени може відбутися не раніше, ніж через три роки.

Стаття 21. Контроль якості надання послуг медіаторами

  1. Організації, що забезпечують проведення медіації, об’єднання медіаторів контролюють дотримання медіаторами вимог кодексу етики медіатора та правил проведення медіації.
  2. Організації, що забезпечують проведення медіації, об’єднання медіаторів перевіряють рівень спеціальної підготовки медіаторів, яких вони включають в свій реєстр медіаторів; ведуть реєстри медіаторів і забезпечують доступ населення до цих реєстрів; забезпечують відповідність спеціалізації медіатора обставинам конкретної справи, до якої залучається цей медіатор.
  3. Організації, що забезпечують проведення медіації, об’єднання медіаторів розміщують на своїх сайтах реєстри медіаторів, кодекси етики медіатора, правила проведення процедури медіації, положення про дисциплінарні комісії, інформацію щодо вартості послуг медіації та будь-яких адміністративних зборів, іншу інформацію, яка необхідна сторонам медіації для розуміння сутності процедури медіації та вибору медіатора для конкретної справи.
  4. Правила проведення медіації розробляються організаціями, які забезпечують проведення медіації, та мають включати такі положення:

1) види конфліктів (спорів), врегулювання яких проводиться згідно з цими правилами;

2) порядок обрання медіатора або медіаторів;

3) порядок відводу медіатора у разі виникнення обставин, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його нейтральності або незалежності;

4) порядок розподілу витрат сторін, пов’язаних з проведенням процедури медіації;

5) порядок проведення процедури медіації, права і обов’язки сторін медіації, інші умови проведення медіації.

  1. Дисциплінарні комісії створюються на постійній основі для розгляду скарг сторін медіації на дії або бездіяльність медіаторів, які є членами або знаходяться в реєстрах організацій, що забезпечують проведення медіації, або об’єднань медіаторів.
  2. Для забезпечення простого та ефективного доступу інформація про особистий склад дисциплінарних комісій, положення про дисциплінарну комісію, контактна інформація щодо особи, відповідальної за прийняття скарг до розгляду розміщується у відкритому доступі на офіційних сайтах організацій, що забезпечують проведення медіації, об’єднань медіаторів.
  3. Скарги на дії або бездіяльність медіаторів розглядаються протягом одного місяця з моменту отримання скарги відповідальною особою. Про результат розгляду скарг сторони медіації отримують письмове повідомлення.
  4. За результатами розгляду скарги медіатор може бути притягнутий до відповідальності відповідно до статті 20 цього Закону.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.
  2. Верховна Рада постановляє:

Внести зміни до таких законодавчих актів України:

2.1. Частину другу статті 65 Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст. 88) після пункту 10 доповнити новим пунктом наступного змісту:

“11) медіатори – щодо обставин, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням обов’язків медіатора за винятком випадків, встановлених чинним законодавством;”.

2.2. Статтю 221 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375) після частини третьої доповнити двома новими частинами такого змісту:

“Сторони трудового спору за добровільною згодою можуть ініціювати медіацію та обирати медіатора для допомоги у вирішенні спору.

Комісія по трудових спорах або суд роз’яснюють сторонам спору право на проведення медіації та її наслідки.”.

2.3. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 6, ст. 56):

частину першу статті 65 після пункту 1 доповнити новим пунктом такого змісту:

“2) роз’яснює сторонам право на проведення медіації та її наслідки;”;

частину другу статті 79 після пункту 3 доповнити новим пунктом наступного змісту:

“4) проведення медіації.”.

2.4. В Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492):

частину першу статті 51 після пункту 4 доповнити пунктом наступного змісту:

“5) медіатори – про інформацію, що стала їм відома під час проведення медіації.”;

– частину третю статті 130 після слова “сторони” перед словами “укласти мирову угоду” доповнити словами:

“провести медіацію”.

частину першу статті 201 після пункту 7 доповнити пунктом 8 такого змісту:

“8) проведення медіації”.

2.5. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, 37, ст. 446):

– частину другу статті 65 після пункту 5 доповнити пунктом 6 такого змісту:

“5) медіатори – щодо обставин, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням обов’язків медіатора за винятком випадків, встановлених чинним законодавством;”;

– частину третю статті 111 після слів “щодо примирення” поставити кому та доповнити наступними словами: “проведення медіації та її наслідки.”;

– частину третю статті 113 після слів “примирення” доповнити словами “та/або проведення медіації.”.

  1. Кабінету Міністрів України:

У шестимісячний термін із дня набрання чинності цим Законом:

1) внести зміни до Класифікації видів економічної діяльності, у якій передбачити вид економічної діяльності за класифікацією “Медіатор”;

2) внести зміни до Національного класифікатора України “Класифікатор професій”, у якому передбачити професію “Медіатор”;

3) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради України

В. Гройсман

Тема: